Насильство, якого зазнають жінки, залишає відбиток у генах їхніх дітей та онуків © unsplash/art_maltsev Люди зі складним сімейним становищем більш сприйнятливі до тривоги та депресії.
Стресове життя може залишити відбитки в генетичному складі людини, деякі з яких можуть бути успадковані їхніми нащадками. У недавньому дослідженні дослідники продемонстрували, як травма, яку пережила мати, зберігається ще довго після припинення фактичного насильства, повідомляє Science Alert.
Міжнародна група дослідників виявила біологічні механізми, які викликають травму між поколіннями у людей, проливаючи світло на те, чому люди з проблемною сімейною історією частіше відчувають депресію та тривогу, навіть якщо вони особисто не стикалися з травматичними подіями.
Дослідження було зосереджено на зразках ДНК, взятих у 48 сирійських сімей у трьох поколіннях. Матріархи або матері в цих сім’ях уникли облоги та різанини в Хамі в 1982 році або збройного повстання в 2011 році. Зараз ці сім’ї проживають в Йорданії.
Дослідники зібрали мазки зі щік у 131 особи, а потім дослідили їх на наявність змін епігенетичних маркерів. Це не модифікації самої послідовності ДНК, а скоріше хімічні зміни, які впливають на функціонування цих послідовностей.
Використовуючи сім’ї, які емігрували з Сирії до 1980 року, як контрольну групу, команда виявила зміни в 14 геномних регіонах, пов’язаних із насильством у людей, чиї бабусі пережили напад у Хамі 1982 року.
Було виявлено, що вісім із цих змін зберігаються в онуків, які безпосередньо не зазнавали насильства. Отримані дані також показали ознаки прискореного епігенетичного старіння, що може підвищити ймовірність вікових захворювань. Крім того, 21 додатковий геномний регіон продемонстрував зміни, безпосередньо пов’язані з насильством під час громадянської війни в Сирії.
Примітно, що зміни, які спостерігали дослідники, були однозначними як у прямих жертв насильства, так і в їхніх нащадків. Дослідники припускають, що це вказує на те, що стрес змінив хімічні сигнали, пов’язані з цими генами. Порівнянні генетичні зміни у відповідь на стрес, які успадковуються наступним поколінням, були раніше задокументовані у тварин. Однак конкретні механізми у людини залишалися неясними.
Дослідники підкреслюють, що їхні результати стосуються різних форм насильства, включаючи домашнє, сексуальне та насильство, пов’язане з вогнепальною зброєю.
Чи наш спосіб життя та навколишнє середовище впливають на генетичні функції, і якщо так, чи можуть ці зміни передаватися? Відповіді на ці запитання шукає галузь епігенетики, і відкриття можуть вас здивувати. Детальніше читайте в статті вченого Оксани Маньковської «Хто контролює наші гени? Таємниці епігенетики».
