Серед західних політиків та ЗМІ відбувся ажіотаж через інформацію, яку поширив конгресмен-республіканець Майк Тернер, глава голова Комітету з питань розвідки Палати представників США, з подачі якого пішли дані про “потенційну можливість Росії розгорнути в космосі ядерну протисупутникову систему”.
Бо після такого формулювання одразу пішли припущення, що росіяни або можуть буквально розмістити в космосі ядерну зброю, що суперечить усім можливим міжнародним договорам, зокрема СНО-III, дія якого завершується в 2026 році. Або ж мова про певний вид зброї, який зможе вивести із ладу супутники США в космосі, і таким чином взагалі ускладнити будь-яку цивілізовану діяльність на Землі, не кажучи вже про передачу необхідних розвідданих.
Читайте також: Морпіхи США згадують про знищення ВДК “Цезарь Куников” як привід зробити власні висновки
Рендер російського супутника з ядерним двигуном “Зевс”, зображення з відкритих джерел
Поки по цій історії нема чіткої ясності, спробуємо висловити свої припущення, що це може бути за космічна ядерна зброя Росії, навіть якщо усі варіанти будуть однаково гіпотетичними, та навряд чи реалізованими на практиці.
“Сатана” орбітального бомбардування
Радянський Союз мав так звану СЧОБ, тобто “Систему частично-орбитальной бомбардировки”, виконану на базі знаменитої ракети Р-36 “Сатана”. Відповідна модифікація цієї ракети мала індекс 8К69 або ж Р-36об, і мала наступний механізм застосування: на відміну від “класичної” МБР, ця ракета мала “закинути” боєголовку на навколоземну орбіту; орбітальний блок з бойовою частиною мав зробити повний виток навколо Землі, а потім починати спуск на задану ціль.
Але цікаво, що СРСР у 1970-х роках виготовив усього 18 таких ракет, зведених у 3 полки, всі з яких розміщувались на космодромі “Байконур”. У 1983 році Р-36орб була знята з озброєння, усі ракети мали бути утилізовані відповідно до СНО-II. Однак потім Р-36орб знайшла свою реінкарнацію у формі сімейства ракет-носіїв “Циклон”.
Парадна демонстрація Р-36орб, архівне фото з відкритих джерел
Атомний “Экипаж”
У деяких західних джерелах можна зустріти твердження, що Росія мінімум з 2010 року успішно працює над проектом супутника з ядерною силовою установкою, проект якого має позначення “Экипаж” або ж “Зевс”. В цьому проекті росіяни можуть покладатись на технологічну базу, закладену ще в 1970-х роках. Передбачається, що в теорії росіяни можуть спробувати використати свій “Экипаж” для радіоелектронної боротьби проти супутників у космосі.
Але нюанс полягає в тому, що у відкритих джерелах поки нема жодних даних про те, щоб сам супутник за проектом “Экипаж” був уже втілений “у металі”, або ж хоча би була підготовлена інфраструктура до його запуску.
Рендер російського супутника з ядерним двигуном за проектом “Экипаж”, зображення з відкритих джерел
А-235 “Нудоль”
На цьому всьому тлі не варто забувати, що РФ “офіційно” має ракету із задекларованими “протисупутниковими” можливостями – А-235 “Нудоль”, котра в 2021 року справді змогла збити один із списаних супутників серії “Космос”. Хоча взагалі-то А-235 створювалась для оновлення ПРО Москви.
Ну і чи може встановлюватись ядерна “спецБЧ” на цю ракету – це питання насправді дискутивне.
Випробування А-235 “Нудоль”, ілюстративне фото довоєнних часів
Читайте також: В українців на окупованих територіях просять дані про радари РФ