© Getty Images
Алла Котляр,
Сім років тому, наприкінці березня, було засновано Національну службу здоров’я України. Сьогодні багатьом знайомі абревіатури НСЗУ, ЕСОХ, терміни «Програма медичних гарантій» та «Доступні ліки». Однак ще в 2018 році створення цієї нової організації викликало неабиякий резонанс і викликало серйозне занепокоєння як серед медичних працівників, так і серед пацієнтів.
За останні сім років організація бачила п’ять лідерів, троє з яких служили тимчасово, хоча й на тривалий термін. Ми пам’ятаємо суперечки, які оточували зусилля щодо призначення керівників; була значна критика, опозиція та спроби скасувати реформу.
«Це визначне досягнення та успіх, що заклад продовжує працювати і я більше не чую сумнівів щодо його необхідності та функціонування», – констатує колишня виконувачка обов’язків голови Національної служби здоров’я України (з грудня 2019 року по серпень 2020 року), а нині – виконавчий директор ГО «100% життя» Оксана Войналович (Мовчан) . «Особливо з огляду на всі ті жахливі потрясіння. Зокрема, коли утворюються та ліквідовуються нові міністерства та відомства. Тому концепція була і правильною, і своєчасною.
Чого не вистачає? Розвиток системи Програми медичних гарантій (MGP), нагляду, моніторингу та статистичних механізмів. Це безпосередньо зменшує потенційний вплив реформи та агентства. Прикладом може бути інтеграція національних лікарень в єдиний медичний простір і відповідні оновлення контрактних стратегій і структури MGP.
Однак зараз ми перебуваємо у час війни, і я не схильний критикувати уряд за будь-який застій у реформах, оскільки визнаю обмежені ресурси, які вони мають для підтримки «неба».
Щоб дізнатися більше про те, чи досяг заклад поставлених цілей, що вдалося, а що ні, чи стала медицина доступнішою для українців і чому досі часто вимагають платити за належні їм за законом послуги, ZN.UA поспілкувалося з Павлом Ковтонюком , екс-заступником голови МОЗ, співзасновником Українського центру здоров’я (УЦЗ) .
Павло Ковтонюк МОЗ
— Пане Павле, Національній службі здоров’я України вже сім років. Яким було бачення на момент його створення?
— Створено Національну службу здоров’я України, яка стане основою для нової системи фінансування охорони здоров’я. Згідно з прийнятим законом, ця нова організація мала на меті перейти від простого утримання лікарень до моделі оплати послуг. У зв’язку з цим потрібно було вжити певних заходів. По-перше, надзвичайно важливо розуміти послуги, які потрібні людям, по суті розуміти їхні потреби. По-друге, Національна служба здоров’я України отримує річний бюджет програми медичних гарантій, тобто має кошти, які виділяються на потреби населення, на медичні послуги. Тому вона повинна встановити найвищі можливі стандарти для цих послуг у межах свого бюджету. Потім він повинен визначити, в яких лікарнях він буде закуповувати ці послуги. Від державних, муніципальних чи приватних провайдерів не має значення. Головне, щоб лікарня відповідала вимогам до надання послуг, встановленим Національною службою здоров’я України.
Це надзвичайно складне завдання, оскільки численні змінні повинні бути інтегровані в одне рівняння. Виклик вимагає значних організаційних та інтелектуальних здібностей. З одного боку, є значний попит з боку населення. І навпаки, існує серйозно обмежений бюджет. Таким чином, життєво важливо визначити лікарні, здатні виконати вимоги до послуг, завершити контракти та згодом перевірити їх виконання. Якщо будь-який із цих кроків не буде ефективно виконано НСЗУ, виникнуть труднощі.
— Які можливості НСЗУ та чого їй довелося досягти?
— Загалом я б стверджував, що він зміг досягти своїх основних цілей. Організація створена, вона працює, і вона не трансформувалася в щось інше. Хоча протягом останніх семи років точилася наполеглива боротьба за те, щоб зберегти ідентичність організації як стратегічного покупця, який отримує послуги на користь пацієнта, а не просто фінансового підрозділу Міністерства охорони здоров’я, який виділяє кошти всім лікарням. Шлях до цієї мети ще триває, оскільки політики, медики та численні пацієнти продовжують згадувати, що держава зобов’язана виділяти лікарні кошти для її функціонування.
Ймовірно, є дві сфери, де успіх був невловимим. Справа не в тому, що вся надія втрачена; швидше, попереду значні зусилля.
По-перше , НСЗУ наразі не має можливості чітко визначити пакет послуг, які закуповує. Багато послуг досі не повністю зрозумілі ані пацієнтам, ані лікарням, які їх надають, зокрема те, що вони повинні надавати.
По-друге , НСЗУ не вдалося стратегічно та вибірково сформувати контракти. Організація обрала широкий підхід і уклала контракти з усіма лікарнями, які висловили зацікавленість (а майже всі так і зробили). Навіть з тими, які не змогли належним чином виконати умови контракту. Наразі це становить серйозну проблему. Необхідно діяти. Лікарні не відповідають вимогам, але вони на контракті. Розірвання договору
