© Getty Images
Вікторія Малащенко
Ризик інфекційних захворювань різко зростає під час війни, охоплюючи все: від шлунково-кишкових інфекцій і респіраторних патогенів до тих, що поширюються через кров або статевим шляхом. Військовий персонал особливо піддається ризику від цих останніх загроз. На жаль, розповідь Олександра С. не поодинока.
Добровільно пішов на фронт у березні 2022 року. Незважаючи на застереження, вважав своїм обов’язком бути на передовій. До Збройних сил України його прийняли лише з трьох спроб через брак військового досвіду. Спочатку його помістили в навчальну частину, а потім перевели в розвідвідділ.
Ймовірно, він заразився гепатитом С під час відступу свого підрозділу. Через неможливість евакуації поранених їм переливали кров у польових умовах. За словами Олександра, волонтерський фонд постачав речі першої необхідності: «Кожна група була забезпечена бойовими та медичними рюкзаками, де є все необхідне, в тому числі крапельниці та шприци. До кожної групи був закріплений медик, який закінчив курси тактичної медицини».
Російська армія формує штурмові загони з полонених, хворих на гепатит В і С – ГУР
У екстрених ситуаціях, коли потрібно переливання крові, вони перевіряли відповідність груп крові. В одного військовослужбовця за допомогою шприців взяли кров і відразу влили іншому. Глюкозу також додавали для підтримки здоров’я у випадках значної втрати крові». Цей наратив викликає тривогу, оскільки така практика є незаконною, дуже небезпечною та може сприяти поширенню ВІЛ, гепатиту та інших захворювань. «Кров потрібно перевіряти на сумісність за будь-яких обставин», — стверджує військовий медик Олександр Чистяков . «Невиконання цього є злочином. Якщо це дійсно сталося». Проте Олександр С. стверджує, що ці польові переливання були звичайними, особливо під час тривалих бомбардувань.
За його словами, таким чином бійці заразилися ВІЛ. Свій діагноз він дізнався випадково. Після отриманих поранень він пройшов медичне обстеження — спочатку проблем не виявлено. Пізніше, під час відпустки, його госпіталізували з підозрою на коронавірус, де лікарі помітили жовтяницю в очах, провели додаткові дослідження та виявили гепатит С.
Олександр зазначає, що до масштабного вторгнення проходив регулярні медичні огляди кожні півроку. У лютому 2022 року всі результати були в нормі. Таким чином, зараження мало відбутися під час конфлікту. Швидкість відправлення людей на фронт була шаленою. Олександр розповідає, що до нього в підрозділ привозили стажерів, у тому числі хворих на активну форму туберкульозу. Ці особи жили і служили разом з ним в одній казармі, в загальних приміщеннях, і ніхто навіть не попередив їх про потенційну небезпеку. Він розповів, що у багатьох військових частинах такими питаннями не займаються, навіть коли є явні ризики для здоров’я оточуючих. Солдат у своїй частині хворів на важку форму псоріазу, але не був направлений на лікування, тому він вимушений був на самолікуванні в СЗЧ.
Коли Олександр дізнався про свій діагноз, він повідомив командиру про потребу в лікуванні, але йому сказали, що його стан не є поважною причиною для звільнення його від служби.
Незважаючи на те, що Департамент охорони здоров’я Міністерства оборони затвердив стандарти на аптечки, у деяких частинах, за словами Олександра, залишається недостатня забезпеченість військовими аптечками. Наприклад, останнім часом він отримував лише зеленку та розсипаються бинти. Часто на допомогу приходять волонтери, які доставляють навіть найнеобхідніше: жарознижуючі засоби, джгути, оклюзійні пов’язки. Проте командування зобов’язане забезпечити належне лікування поранених і хворих солдатів.
Багато бійців, за словами Олександра, змушені самовільно залишати свої частини за медичною допомогою. Військовослужбовці, інфіковані ВІЛ, або ті, хто потребує лікування від наркоманії, змушені самостійно знаходити засоби для отримання необхідних ліків. Олександр наголошує, що його підрозділу не вистачає навіть елементарного, як-от рукавичок та антисептиків, зокрема для перев’язки поранених. Така ж жахлива ситуація зі спеціалізованим харчуванням та дієтою для бійців з виразкою чи гепатитом. На жаль, деякі командири розглядають військовослужбовців як «витратний ресурс».
Організатор замаху на заступника міністра охорони здоров'я мав власну нарколабораторію – прокуратура
Наприкінці минулого року в Києві перевірили на ВІЛ та гепатити В і С шість тисяч військовослужбовців. Висновки підкреслили серйозність ситуації. Багато мобілізованих не проходили жодних тестів і не знають про свій ВІЛ-статус та гепатит, що вже не є підставою для звільнення від мобілізації. На жаль, трапляються й випадки, коли військовослужбовці приховують від медичного персоналу свої діагнози. Тим не менш, для виконання протоколів безпеки про гепатит або ВІЛ-статус будь-якого військовослужбовця необхідно поінформувати головного медичного офіцера частини.
Зауважимо, що це питання стосується не лише України, а й російської армії .
Про найпоширеніші інфекції серед військовослужбовців і цивільного населення, про те, як важливо не приховувати діагнози від медиків та як ефективно організувати профілактику на фронті, ZN.UA опитало лікаря-інфекціоніста, керівника Національної технічної групи експертів з імунопрофілактики Федора Лапія.
